Школа і чорний плащ ✑19✑
Люди стояли наче дерев’яні, не відчували болю. Тілько страх переслідував і вдень і вночі. Не раз серед ночі до нас стукали – ми відчиняли, але не знали кому, бо і більшовики перебиралися партизанів, а партизани на більшовиків, такі в них були плани. Якщо такі приходили вночі до хати, то треба бути дуже обережним, щоб що не сказати. Бо на другий день арештували, а ще гірше – вивозили в Сибір.

В нас часто ночували два брати Гринчаки – Йосиф і Роман, але не разом, а по черзі. Їх переслідували за зв’язок з бандерами і їхню маму вивезли в Сибір, старшого брата забрали німці, а вони переховавулися межи людьми. Йосифа були схопили, але йому вдалося якось втекти, він завжди був озброєний. Одного разу він у нас ночував. і вдень був в нас а ввечері мав піти. Всі з дому пішли в поле, була осінь. До сільради приїхали більшовики на машині, він сказав щоб я подивилася, хто там є. Я вийшла на вулицю, а вони вже йшли до нас, були вже коло Совяка, я скоро до хати: «Йосиф совіти!»  Він виліз на вишку (горище), а драбину сказав, щоб я занесла на город в кукурудзу, робилося дуже швидко. Не знаю, де я взяла ту силу, що ту драбину занесла на город.  Тим часом совіти були вже на подвірї, били пса, обкровавили його, я прийшла з города і скам’яніла, не могла сказати і слова, питалися де господар, я мовчала, оніміла. Вийшла від стрия цьотка Ганька, на той шум. Вона не знала, що в нас є Йосиф, тоді запитала, що їм треба. Совіти відповіли що їм потрібен ключ від церкви, вони хочуть зробити перевірку в церкві “то ходіть до нас, мій тато має ключі від церкви” І вони пішли з нашого подвір’я. Хоч вже встигли і в коморі бути і в хатах повідчиняти двері, і до пекарні зазирнули, щастя від бога, що так сталося, а то трагедія була б неминуча. Йосиф пізнав голос одного їх совітів, що катував його коли був арештований.  «Я вдруге не дався б їм в руки, но я не знав, де знаходиться мала, а то пустив би гранату межи них» – так сказав ввечері до мами, як зліз з вишки, а мама прийшла з роботи.

А через місяць так і зробив. Знову була облава в селі. Він йшов потоком від одного господаря, думав напевно до лісу дійти,  але його більшовики помітили і стріляли по ньому. Він дійшов до Лаби (до спокоса) заліз на оборіг, совіти його обскочили, він підірвався гранатою, чи кого вбив чи поранив не відомо, но взяли в селі коні і забрали його тіло, накрили палаткою і вивезли, а де невідомо.