Рік 2012 завершується хорошою подією, блог “Історія життя Анни Бойко” переїжджає на нову постійну адресу aboykohistory.com.ua і дякує усім за допомогу та сприяння. І скажу, що я, як автор та редактор,  і далі потребую, вашої уваги та підтримки, бо переїзд це завжди важко, але приємно!

З найкращими побажаннями, Оля Супрун!

Оля Супрун

В листопаді 2000 року в Народному домі, або просто в клубі села Яглуш відбувся Творчий вечір Анни Бойко. Сільський хор співав пісень на бабусині вірші, дітки розказували вірші. Приїхали гості з сусідніх сіл Дички та Заланів і також співали і щось говорили. Сцену прикрасили вишитими килимами, рушниками, скатертинами, що вишила бабуся.

Творчий вечір

Творчий вечір

Із запрошених районних (м.Рогатин) журналістів приїхали лише газетярі, а телебачення –  ні, та після хорошого  відгуку свої колег примчало наступного тижденя і зняло серію із циклу програми “Світ захоплень”. Стаття з газети загубилася в часі, а відео я оцифрувала і фрагмент ви можете переглянути. На жаль я не була на творчому вечорі, бо захворіла (мені було 12 років) і залишилася з мамою в Дубні.

газета “Дзеркало плюс”


















Малою кнопою, любила тут гратися:-)

ЗОЛОТА ПОЛЯНА – розташована в мальовничому урочищі Золота серед лісового масиву, що знаходиться між селами Яглуш, Виспа та хутором Липівка. Займає площу біля 2 га. В 40-их рр. минулого століття в цьому урочищі стояв відділ УПА, проводився вишкіл нових прибульців до Української Повстанської Армії. Назва Золота сягає дуже давніх часів. У районі урочища збереглися могили-кургани,які є під державною охороною як пам ятки археології. Після проголошення нашої державності у літній період на Золотій Поляні проводиться вишкіл відродженого молодіжного Пласту
http://maps.google.com.ua/maps?ll=49.507105,24.499222&spn=0.005803,0.009645&t=h&z=17&lci=com.panoramio.all,com.google.webcams
Просмотреть увеличенную карту

Золота Поляна

Капличка на поляні

Капличка на поляні

У 1943-1944 роках тут проводили свої вишколи — легендарна повстанська сотня “Бурлаки”, відділ окремого призначення “Сіроманці”, а також інші відділи УПА. Поруч також знаходиться Осова Поляна, де таборувала сотня “Орли”. 16 грудня 1944 року із Золотої Поляни сотня “Сіроманців” зробила наскок на тодішній районний центр Нові Стрілища, де їй вдалося визволити 40 в’язнів, знищити архіви допитів та забрати багато зброї. У цьому бою загинув командир відділу — сотенний “Яструб”, вихідець із Полтавщини Дмитро Карпенко. Він похований на хуторі Кам’янка, недалеко від Золотої Поляни. Неодноразово на Золотій Поляні бував Головний командир УПА Роман Шухевич із особистими інспекціями стану бойових відділів УПА. На початку 90-х років на Золотій та Осовій Полянах місцевими мешканцями було відтворено таборові споруди УПА, а також збудовано меморіальні каплички і встановлено пам’ятні хрести. Відтоді тут щороку проводять свої табори молодіжні патріотичні організації.
(матеріал з тенет інтернетів)

Криївка

мостик від криївки до поляни

мостик від криївки до поляни

в криївці

в криївці

пам’ятний хрест

.

Слава Україні! Героям Слава!

Час від часу ми потрапляємо на Золоту, у пошуках грибів чи малини. Пам’ятаю єдині гуляння у 1997-му році в честь 55-тої річниці УПА. Була сцена, співали там, купа людей і пахли шашлики:-)

Фотоекскурсію провели Рома та Оксана.
2007 рік.

для такий крашанок нам потрібні маленькі листочки

тісно замотуємо в капрон

збираємо багато цибулиння

варимо яйця в цибулинні

виймаємо

Крашанки натираєм маслом чи олією, щоб блистіли

Ukraine: The Story of Anna Boiko’s Life

Posted 30 January 2012 2:27 GMT

I would like to tell you about my grandmother – Boiko Anna. She was born and lives in the village of Yaglush in Rogatyn district of Ivano-Frankivsk Oblast. She is a cheerful, talented, strong person. A person who has been through a lot, who is full of knowledge and memories.

This is how Anna Boiko’s granddaughter, Olya Suprun, starts [uk] her blog called “The Story of Anna Boiko’s Life.” Online, Olya shares her grandmother’s memories, including stories from the life of their family and other residents of Yaglush.

Her grandmother’s native village, Yaglush, is located in today’s Ivano-Frankivsk region of western Ukraine. This region belonged to the Austro-Hungarian Empire since 1772, to West Ukrainian People’s Republic for a short period after World War I, to interwar Poland between the 1920s and the late 1930s, to the Soviet and then Nazi forces during World War II, and then again to the Soviets from 1944 until Ukraine’s independence in 1991.

Anna Boiko with her husband Mykhailo. Photo scanned by Olya Suprun, used with permission.

Anna Boiko’s memories recorded by her granddaughter go back as early as 1939 and depict the experiences of Yaglush residents during the times of the region’s transfer from the Polish to the Soviet rule, the World War II period, and the subsequent return of the Soviet power. They touch on such painful topics of Ukraine’s history as the Nazi occupation, repressions and deportations of the local population during the early years of communism, the fate of the partisans from the Ukrainian Insurgent Army.

This is how Anna describes [uk] the life of the village with World War II looming on the horizon:

The things in politics were tremulous, too, [people] were expecting better times than under Poland, but things did not turn for the better. The arrests and prosecutions began. Several families were deported to Siberia: Zakhariy Zliukovsky, Dutka and a few more families that were resettled here from Poland. The landowner’s land was divided up, and [my] mom got a few hundred [square meters]. But the land was of clay soil and inaccessible in the rain – there was no good road.

[…]

At that time the war with Germans was approaching. I remember it was a Sunday, a bright and sunny day. Grandma was chatting with a neighbor woman in the house. I went to the yard to let the chicken out […]. Suddenly [I heard] a loud roar of thunder – one, then another. I ran to the house and told grandmother, “Grandma, get the hen in, a rainstorm is coming!” Although the sky was clear, without a single cloud and no storm was in sight. Soon mom came home and said she heard in a village that there was a war! It was not thunder, but the sound of bombs falling. From that day on people became very cautious. It was the year of 1941.

Despite her grandmother’s difficult childhood, Olya portrays her as a knowledgeable yet curious 75-year-old woman, who writes poetry and memoires, does beautiful embroidery, plays computer games and enjoys cooking. She frequently shares Anna’s poems, recipes and stories of everyday village life, while paying special attention to customs and traditions cherished by its residents.

Traditional dishes made by Anna Boiko for the 12-Dish Christmas Eve Dinner. Photo by Olya Suprun, used with permission.

In one of the posts, Olya admits [uk] to both being new to blogging and to realizing that her blog is rather unusual:

I know this blog is a bit weird and of an unusual format: strange, unknown house in the background, unpopular stories in which it is hard to find some meaning, and, in addition to this, their author – my grandma – is not the author of this blog… but it is neither [meant] for ratings, nor for profit; in order to understand its significance, one must read between the lines…

Anna Boiko reads a blog about herself together with her husband. Photo by Olya Suprun, used with permission.

It seems, however, that the popularity of The Story of Anna Boiko’s Life has already exceeded its author’s expectations. In 2011, it was recognized as the best personal blog at Best Ukrainian Blog Awards [uk], and the number of its readers and fans continues to grow.

Written by Tetyana Bohdanova
Posted 30 January 2012 2:27 GMT ·

2 comments

  • Dear Tetyana,

    Thank you for this beautiful post, I hope Anna will be happy to see it has been translated into so many languages – I have just published the Portuguese version.

    Hugs
    Paula

    # 8 February 2012, 22:45 pm
  • Dear Paula,

    I am very happy to see how many languages the post has been translated into as well! Thank you for your valuable contribution! I really hope the interest this post generated will encourage Olya to keep her wonderful blog going.

    Hugs
    Tetyana

    # 9 February 2012, 10:43 am

    Украина: история жизни Анны Бойко
    Хочу рассказать вам о моей бабушке – Бойко Анне. Она родилась и живёт сейчас в деревне Яглуш Рогатинского района Ивано-Франковской области. Она жизнерадостный, талантливый, сильный человек. Человек, который много пережил, много знает и помнит.

    Этими словами Оля Супрун, внучка Анны Бойко, начинает [ук] свой блог под названием “История жизни Анны Бойко“. Оля публикует в Интернете воспоминания своей бабушки, включая истории из жизни ее семьи и других жителей деревни Яглуш.

    Яглуш, родная деревня её бабушки, находится в современной Ивано-Франковской области на западной Украине. Эта территория принадлежала Австро-Венгерской империи с 1772, Западно-Украинской народной республике в короткий период после Первой мировой войны, Польше между 1920-ми и концом 1930-х гг., советским, а потом и нацистским войскам во время второй мировой войны, а затем снова Советам с 1944г. до объявления независимости Украины в 1991г.

    Анна Бойко и её муж Михайло. Фото отсканировала Оля Супрун, использовано с разрешения.

    Воспоминания Анны Бойко, записанные её внучкой, начинаются с 1939 года, в них описывается жизнь жителей деревни Яглуш во времена перехода этой территории от Польши к СССР, Второй мировой войны и последующего возвращения советской власти. Они затрагивают такие проблемные темы украинской истории, как нацистская оккупация, репрессии и высылка местного населения в ранние годы коммунистического правления, судьба партизан Украинской повстанческой армии.

    Вот как Анна описывает [ук] жизнь в деревне перед всё нарастающей угрозой Второй мировой войны:

    И в политике не было спокойно, [люди] ждали, что будет лучше, чем при Польше, но этого не случилось. Начались аресты, преследования. Несколько семей вывезли в Сибирь: Захария Зюлковского, Дутку и еще несколько семей, которых переселили сюда из Польши. Землю пана поделили, и маме досталось несколько соток. Но почва была глинистой и во время дождя просто непроходимой – не было хорошей дороги.

    […]

    А тем временем война с немцами надвигалась. Помню, что тогда было воскресенье, ясный и солнечный день. Дома бабушка о чем-то разговаривала с соседкой. Я вышла во двор выпустить цыплят […]. Вдруг что-то сильно загремело – один раз, а потом и второй. Я побежала в дом сказать бабушке: “Бабушка, загоняй курочку, гроза начинается!” Хотя небо было чистое, ни единого облачка, и грозы не предвиделось. Скоро пришла мама и рассказала, что в селе она слышала о том, что началась война! Это был не гром, а падающие бомбы. С того дня люди стали очень осторожными. Шёл 1941 год.

    Несмотря на тяжёлое детство бабушки, Оля описывает её как умную, всё еще любознательную женщину семидесяти пяти лет, которая пишет стихи и мемуары, красиво вышивает, играет в компьютерные игры и любит готовить. Оля часто делится стихами бабушки Анны, рецептами и историями из обычной сельской жизни, уделяя особое внимание обычаям и традициям, почитаемым жителями.

    Фотография традиционных блюд, приготовленных Анной Бойко для ужина в Сочельник, который должен включать в себя 12 кушаний. Фото Оли Супрун, использовано с разрешения автора.

    В одном из постов Оля признаётся [ук], что она новичок в блогинге и что её блог довольно необычный:

    Я знаю, что этот блог немножко странный и не вписывается в формат: непонятный дом на фоне, непопулярные истории, в которых трудно понять смысл, да плюс ко всему их автор, моя бабушка, не является автором этого блога… Это не для рейтингов и не для коммерции. Чтобы понять его значимость, нужно читать между строк…

    Анна Бойко вместе с мужем читает блог о самой себе. Фото Оли Супрун, использовано с разрешения автора.

    Тем не менее, похоже, что популярность “Историй жизни Анны Бойко” уже превысила ожидания автора. В 2011 году его признали самым лучшим персональным блогом на конкурсе блогов BUBA [ук], и количество его читателей и поклонников продолжает расти.
    Creative Commons License
    Автор Tetyana Bohdanova · Переводчик Anastasya Toropygina

Прокопчук Іванка

Моя найкраща подруга Прокопчук Іванка знайшла в своїх записах цікавий спогад-розповідь про гостини в моєї бабусі у вересні 2002 року.

Пам’ятна подія

Мальовниче село Яглуш розкинулося між гір і лісів. На одному з пагорбів – церква, до якої веде хресна дорога, одна з не багатьох в Україні. Її видно з будь-якого куточка села.  Старшим людям вже не сила кожної неділі ходити до церкви, а молоді майже нема. Хоча хат, здається, багато, але велика кількість пустих, ще більше самотніх людей, а сімей з дітьми всього кілька, тому церква здебільшого напівпуста. Але сьогодні – виняток, бо на цю неділю припало аж  кілька свят: 90-річчя церкви, освячення хресної дороги, празник, але найголовніше свято – день народження жительки цього селища, бабусі моєї кращої подруги і просто веселої і хорошої людини – Бойко Ганни. Все своє життя прожила вона в цьому селі. В дитинстві батько покинув їхню родину, тому бабусю Ганю виховувала сама мама. Зі своїм майбутнім чоловіком Ганна познайомилась у вечірній школі. Потім було  кілька років розлуки, поки Михайло служив в армії і, нарешті, подружнє життя. Михайло теж був напівсиротою – дуже рано померла мама. Жили вбого. В маленькій кухонці-хатинці було дуже холодно, Ганна простудила ногу. Тоді ще не було ні можливості, ні часу думати про лікування, тому хвороба давала про себе знати впродовж всього життя. Працювали не покладаючи рук, тому через кілька років збудували невеличку хатинку з підручних матеріалів: глини, дерева, покрили її соломою. Це були не найкращі умови, але тоді тішилися і цим. Там народились перші діти: хлопчик Євген і дівчинка Галинка. Незабаром почали будувати нову хату, в якій живуть і до сьогодні. Там народилась третя дитина, наймолодший син – Івась.
Діти вже повиростали, мають свої сім’ї, і так сталося, що в рідному селі жити не залишились, роз’їхались по різних кутках. Але як тільки випадає можливість діти обов’язково дзвонять до батьків, приїжджають. І в цей святковий вересневий день побажання лилися зі всіх уст, але найголовніше, найщиріше  привітання висловила сама іменинниця: «В мене  є здоров’я, бо я  ще живу, є щастя, бо я бачу всіх вас, ваші щасливі обличчя біля себе. Головне для мене ваше щастя, ваше здоров’я, ваше майбутнє!»

Жовтий вогник тоненької свічки кидає тінь на лагідне обличчя бабусі, тоненькі зморшки навколо очей як промінчики сонця, вони розповідають про нелегку доля, нагадують про хвилини радості і смутку, а в очах водночас і горе, і щастя, багато сліз, але ще більше посмішок, а головне –  море любові і тепла, які здатні наповнити кожну частинку твоєї душі, охопити всю планету, все живе, увесь Всесвіт.»
Прокопчук Іванка
2002 р.

Оля, Рома, Оксана, Іванка. 2002 рік

Here’s an excerpt:

Концертний зал на Сідней опера театр має 2700 чоловік. Цей блог був переглянутий близько 18000 раз в 2011році. Якби це був концерт в Сідней опера, це зайняло б близько 7 аншлагових виступів🙂.

Click here to see the complete report.

Блого-книжка Анни Бойко Блого-книжка Анни Бойко Блого-книжка Анни Бойко Блого-книжка Анни Бойко

Напиши свій емейл і переглядай найсвіжіші оновлення

А це я, Оля. Автор блогу та онука Анни Бойко

Супрун Оля

Хмаринка тегів

"Тернові ягоди" 2011 Buba2011 Історія життя Анни Бойко Анна Бойко БАБУСИНІ РЕЦЕПТИ Блог Бойко Анна Блогфест Бойко Ганна Бім Бімко ВИШИВКИ Великдень Голос Опілля Деревце Зелені свята Золота Поляна Конкурс блогів ПРО БЛОГ Пасха Повоєнне Різдво Про Родину Бойків-Супрунів Рогатин Різдво в 1947р Різдвяна ялинка УКРАЇНСЬКИЙ СТРІЙ УПА Фрага Яглуш анемони бабуся вишиває бурки бісер весняні квіти вишиванка маки вишиванки вишивка вишиті образи вишиті сорочки вишиті ікони день села Яглуш дитячі вишиванки жіночий стрій збірка віршів крашанки криївка кізочки кіт ліс лісові весняні квіти май новорічна ялинка паляниці з гречкою партизан первоцвіт пиріжки з гречкою писанки празник про блог про домашніх тварин про котика під дахом с.Яглуш совіти стаття сусідка сіно творчий вечір фото-рецепт фото весна церква історії про котів історії про собак ✑БЛОГО-КНИЖКА✑

Blog Stats

  • 91,641 hits

Топ кліки

  • Немає